Все... Більше ходити не буду...
Принаймні я так думав протягом тижня після першого походу... Складність полягала в тому що я з собою нічого не брав... Лише сумку з ноутбуком, 3 вівсяних печива і 2 куски хліба, перемащених салом з часником... це була уся моя їжа... В Брюховичах я надибав на колонку з водою - і зрозумів, що забув взяти найголовніше - попити... але повертати було шкода, тому вирішив взяти воду в останньому перед кільцем магазинчику. Йшов я звичайним кроком десь 6-7 км/год протягом кількох годин поспіль. Сонце світило яскраво, але не палило (принаймні до такого рівня як я звик у Черкасах)... Перші 40-50 км я пройшов відносно легко... Але з незвички я почав відчувати пекучий біль у ступнях... Я дізнався що таке натоптиші... Жодних ліків з собою не мав, тому просто взяв листя подорожника, оскільки в ньому містяться дубильні речовини і приклавши до ступнів обувся. Це було для мене легким порятунком... Листя подорожника я міняв кожну годину, коли біль знову давав про себе знати. Але рухатися я почав зна...